В Україні з’явилась «енергонезалежна» сім’я

03.02.2015 802 0
В Україні з’явилась «енергонезалежна» сім’я

Електроенергію у держави вони не купують. Господар Мурад Цінделіані встановив сонячні батареї та вітрогенератор і тепер повністю забезпечує електрикою своє помешкання.

Зустрілися з Мурадом та Аллою Цінделіані у гаражі, де, власне, і розміщується майстерня чоловіка, в якій він працює над утіленням енергоощадних технологій, - інформують «Відомості».

— У нас сонячні батареї стоять тут, на гаражі, а частина там, на будинку, загалом 56, — каже господиня. Хоча за освітою Алла педагог молодших класів, однак у справу чоловіка вникає, тому про все може розповідати не гірше від нього. — Вони нам у літній, осінній та весняний періоди дають енергію. На жаль, узимку забезпечити повністю не можуть, тому що на Західній Україні сонячних днів не так багато.

— Але у майбутньому для енергії взимку плануємо ставити ще вітрогенератор — десятикіловатний, — долучається Мурад. — У нас стоїть поки що пробний. Сонячні батареї та вітряки працюють синхронно.

Далі чоловік звертає нашу увагу на апаратуру, яка нагромаджує і використовує енергію. Тобто сонячні панелі виробляють її, а в акумуляторах-термосах вона зберігається, потім установка переробляє її на електричний струм із напругою 220 В і подає на будинок.

— Цей генератор канадської розробки «Шнайдер електрик» гібридний, може переадресовувати енергію, стабілізувати, — продовжує чоловік.

— У нас проблеми з державним постачанням електроенергії, — продовжує дружина, — оскільки 220 В у мережі немає. Завжди світло ввечері тьмяне, електропіч не працює так, як потрібно, мікрохвильова — також. А тепер у нас постійно є 220.

Усю цю альтернативну енергоустановку Мурад Цінделіані сам придумав і налаштував. Дивиться на лічильник і підраховує, скільки вона дала електроенергії. Виявилося, що за літній період — дев’ять тисяч кіловатів.

— Улітку нам її забагато, і, можливо, мегават пішло у повітря, — пояснює майстер. — Тому надлишок реально продавати державі.

Він має на увазі так званий зелений тариф. Відповідно до Закону України «Про електроенергетику», з 01.01.2014 р. енергопостачальні компанії зобов’язані викуповувати у домогосподарств за «зеленим тарифом» надлишкову електроенергію, вироблену альтернативними (відновлюваними) джерелами енергії, такими як вітер, сонце, біомаса.

— Але щоб перейти на цей «зелений тариф», необхідно дуже багато документів, — веде далі раціоналізатор. — Хоча один такий об’єкт уже в Луцьку я зробив. Там стоїть двореверсний лічильник, який фіксує енергію й те, скільки СО зекономили. За літній сезон той приватний будинок заощадив дві тисячі тонн СО викидів у атмосферу.

— Ми живемо біля об’їзної дороги, яка дає нам багато шуму та СО в повітря, — продовжує Алла. — Але хочемо, щоб наше довкілля стало чистішим. За це боремося не тільки ми, а ціла планета. Це масштабна проблема. Дехто жаліється, що вітряки видаватимуть звук, але ж ви чуєте, що звуку нема, а от від машин є.

Мурад Цінделіані впевнений, що Луцьк можна забезпечити електроенергією, встановивши вітрогенератори.

— Якби дозволили, я б це зробив, — запевняє майстер. — Кажуть, нема вітру, а тут вітер прекрасний — 5–6 м/с постійно. У Німеччині знаєте скільки їх стоїть? За годину вони дають терават. У Польщі також — це вільна енергія, яка нікому не шкодить. Тверде паливо ж має викиди. А наше навколишнє середовище дуже забруднене.

Альтернативними видами енергії Мурад Цінделіані займається уже років шість, за освітою він фізик, тож тепер свої знання та вміння використовує для нових винаходів у цій галузі. Сам розробив новий тип генератора. Винайшов тепловий насос на 48 вольтів, аналогів якому немає в Україні.

— Його треба запатентувати, однак це затратно, необхідно тисяч десять гривень, — розповідає. — Це тепловий насос потужністю 1,5 кіловата, а дає 6 кіловатів на виході, але він ще не встановлений. Довгий час був у розробках, бо, як завжди, фінансова сторона гальмує.

Найбільший на Волині вітряк — 20-кіловатний, який дає 20–25 кіловатів при 11 м/с вітру, — також робота Мурада Цінделіані.

— Він стоїть у селі Лище, має двосторонні аеродинамічні крила, там трифазна система. Дає за вечір, якщо є вітер, 180–200 кіловатів, — розповідає про свої технічні втілення винахідник. — Ще є у Кузнецовську, в Боровичах.

На запитання, чому в нас люди поки що не впроваджують масово відновлювані джерела енергії, пані Алла відповіла, що, по-перше, це вимагає чималих коштів, бо, скажімо, один сонячний колектор вартує 270 доларів, а ще ж апаратура для переробки енергії. А по-друге, немає державної підтримки, тоді як у європейських країнах для таких людей передбачені різноманітні пільги та можливості для розвитку.

— Наш Волинський університет хотів увесь перевести на теплові насоси, — розповідає Мурад. — Договір склали, навіть уже замовляв насоси, але дозволу не отримав: чиновники не дозволили. Тому зробити якийсь крок важко. Але ми надіємося, що недаремно люди стояли на Майдані й зараз гинуть на сході. Я думаю, що Україна розкриє крила і злетить.

Джерело "Волинські новини"