Енергозбереження У Приватному Секторі

http://zyma.in.ua/print/157


Енергозбереження У Приватному Секторі

Підвищення тарифів на енергоресурси є невідворотним на тлі економічної ситуації та в умовах непроголошеної війни з Росією. Щоб це не призвело до зубожіння значної частини населення, енергозбереження повинно початись в оселях українців, а не лише на промислових чи комунальних підприємствам. В пригоді стане досвід європейських країн у сприянні енергозбереженню у приватному секторі.

За умов непроголошеної війни з РФ енергозбереження стає не тільки економічним чинником сталого розвитку України, але й набуває суто політичного сенсу. Наразі енергозбереження є одним з наріжних каменів  енергетичної незалежності країни.

За даними Укрстату, споживання енергоносіїв у побутовому секторі складає близько чверті загальнонаціонального балансу. Якщо ще додати енергоносії, що споживаються ТЕЦ та теплокомуненерго, цей показник складе майже третину.

Загалом багато національних, регіональних та галузевих програм були спрямовані у цьому напрямку. При цьому метою практично всіх програм було енергозбереження у промисловості та комунальному господарстві.

Пересічний громадянин України, що є власником приватного будинку чи квартири у багатоповерховому будинку, лишився значною мірою поза увагою розробників таких програм. До цього треба також додати практично повну відсутність у наших співвітчизників (у порівнянні з мешканцями ЄС) «екологічної свідомості».

Сьогодні, як ніколи раніше, співпали інтереси держави в цілому та кожного пересічного українця. За умов енергетичної кризи Україна не може відмежуватися від проблем громадян. Ефективні заходи щодо енергозбереження завжди є  витратними. Практично жоден українець без участі (можливо, часткової) держави не в змозі за власний кошт реалізувати такі заходи.

Наразі держава стоїть перед вибором — продовжувати купувати за кордоном дорогі енергоресурси та компенсувати населенню частку їх вартості, або разом з населенням проінвестувати заходи з енергозбереження та скоротити обсяг закупівель природного газу.

На відміну від промисловості та енергетики, енергозбереження у приватному секторі дає миттєвий ефект за умов незначних інвестицій.

Помешкання наших співвітчизників або житловий фонд України можна умовно поділити на три частини:

Необхідність подальшого зростання вартості енергоносіїв та комунальних послуг для населення України найближчим часом не викликає жодних сумнівів. Такі кроки є завжди непопулярними, але конче необхідними та наразі не мають альтернативи. При цьому,  ціни мають зростати до ринкового рівня для всіх без винятків та обмежень.

Логічною могла би бути державна стратегія стимулювання енергозбереження на рівні родини (приватна оселя чи помешкання у багатоквартирному будинку). Такої політики в Україні зараз, на жаль, нема. До людини, до родини у своїх стратегічних планах держава поки що не опускається.

Чергове підвищення тарифів призведе до подальшого зубожіння населення. Наявна система державних субсидій та компенсацій попри заяви уряду та розрахунки Мінсоцполітики охопить, на жаль, незначну кількість родин. Обмежень забагато. Чого варта лише Декларація про доходи та майновий стан осіб, що звертаються за нарахуванням субсидій. Цей єзуїтський документ було затверджено ще у 2009 році тодішнім міністром соцполітики Папієвим, і він мав за мету відбити у прохача взагалі будь-яке бажання звертатися за субсидією. Також, виходячи з цієї Декларації, чиновник органу соцзахисту населення має безліч приводів для відмови.

Найбільш жахливим є те, що система державних субсидій та компенсацій ніколи не мала за мету заощадження тепла, води та газу. Це виглядає парадоксальним, але це є наша реальність.

Чомусь ніхто з українських можновладців навіть не намагався спрямувати на заходи з енергозаощадження частину грошей, що передбачені на субсидії та компенсації. Ми маємо у цьому питанні класичну ситуацію з рибою та вудкою. Одноразові кошти, витрачені на зменшення споживання тепла, зменшать обсяг субсидій, що мають нараховуватися постійно з місяця в місяць.

Взагалі не потрібно винаходити «власний український велосипед». Програми сприяння енергозбереженню у приватному секторі вже протягом багатьох років успішно реалізуються в більшості європейських країн. Треба запозичити досвід, що найбільш пасуватиме до наших умов. Можливо також залучення європейських експертів для участі у створенні дієвої прозорої програми енергозбереження.

Джерело http://voxukraine.org